Під промовистим гаслом «Нас познайомила й здружила Україна» учора в ЗДМУ відбулося велике свято дружби і єднання студентів усіх країн, які здобувають освіту в нашому університеті. Фестивальному концерту передувала виставка «Знайомтесь: моя батьківщина», репрезентована у фойє спортивно – аудиторного корпусу.
Увечері в актовій залі зібралася багатонаціональна студентська спільнота, члени ректорату, професорсько – викладацький склад.
Під урочисті позивні фанфар відкрилася завіса і перед залою постала велика карта України з позначкою «Запоріжжя». Саме сюди, до нас, в дружну родину найкращого медичного університету держави, щороку вливається все більше іноземних студентів, які долають неймовірні відстані, щоб саме в нас отримати якісну медичну освіту. Якої ж мудрості, терпіння, толерантності потрібно ректорату закладу вищої освіти, професорам, викладачам і всьому колективу, щоб зігріти у себе чужих дітей - різних за культурами, віросповіданнями, кольором шкіри, щоб через місяць – другий навчання вони назвали університет своїм, рідним. Ми це робимо, ми навчилися високому мистецтву єднати людей справою, наукою, дозвіллям, спокоєм і злагодою.
Саме так, на високій ноті патріотизму, любові до своїх країн і пошани до України, відбувся фестивальний концерт. На завершення своє захоплення видовищем висловив ректор ЗДМУ, професор Юрій Колесник: « Ми починаємо найпрекрасніший весняний місяць травень таким чудовим концертом. На сцені - багатонаціональний студентський колектив, нас справді познайомила і здружила рідна Україна й наш рідний університет. Дуже приємно, що у нас навчається така велика кількість іноземних студентів, це чудова молодь, надзвичайно талановита, яскрава. Я бажаю вам усім міцного здоров’я, кохання, любові до рідної землі, до нашого університету, який відкриває вам шлях у професію. Нехай вам щастить!» - побажав ректор.
А загалом глядачі отримали неймовірне кількагодинне задоволення від побаченого. Добрий заспів дійству зробив вокальний колектив університету піснею «Перлина! Україна!», а також хореографічна композиція українського народного танцю. Пишним короваєм молодь в українських національних строях вітала своїх ровесників з усіх країн світу, які у нас навчаються. Кожен з них гордо тримав табличку з назвою країни, а на екрані тим часом яскраві кадри демонстрували їхнє життя, танці, побут. Бурхливо аплодували усім, - Іспанії й Індії, Марокко й Узбекистану, Зімбабве й Еквадору, Намібії, Нігерії й Німеччині.
Зал щедро винагороджував прихильністю усіх виконавців, які по черзі з’являлися на сцені. Справді калейдоскоп талантів! Перетанцювати представників Еквадору треба дуже постаратися. Зачарувати ліпше від індійських красунь граційністю жестів просто неможливо. А передати трагізм долі цілого народу в пісенній молитві «Палестина моя» у виконанні Ахмета – це дорого вартує…
Етюди з утриманням на голові важких предметів, на кшталт валізи й драбини, не зможе продемонструвати ніхто, окрім Хассана з Марокко. Танцівниці з Гани – просто «пластилінові», інструментально–вокальна група з Еквадору – природжені лірики. А яким шляхетно – іронічним виглядало демонстрування національного вбрання гуртом студентів з Нігерії!
Навіть перелічити всього, що привабило, просто неможливо. У сценарії свята, ретельно і з творчим смаком розробленим ідейним натхненником художнього колективу Людмилою Богуславською, місце знайшлося всім талановитим артистам. Усі були на висоті, у прекрасному пориві розповісти про свою батьківщину якнайкраще, високим стилем мистецтва. І всім це вдалося.
Прекрасним акордом у загальному вінку художніх номерів звучала Україна. Це вона своїм материнським крилом закриває від житейських ураганів усіх, хто приходить до неї з добром і миром. Навчає людяності і подає приклад співдружності. І так буде завжди!