Науковий прорив в лабораторії ЗДМФУ – виділено стовбурові клітини!

Наука в університеті живе, послідовно  розвивається завдяки об’єднанню зусиль досвідчених і молодих вчених. Приємною новиною поділилася завідувачка кафедри патологічної фізіології з курсом нормальної фізіології, доктор медичних наук, професор Ольга Ганчева:  у лабораторії клітинних культур сталася непересічна подія - тут виділено з жирової тканини стовбурові клітини.

Сучасна лабораторія клітинних культур і біоінжинірингу запрацювала на базі Запорізького державного медико-фармацевтичного університету навесні. Її оснащено за сучасними світовими стандартами:  встановлено два унікальні мікроскопи фірми Carl Zeiss, є суперсучасні інкубатори для вирощування клітинних культур, низькотемпературна морозильна камера для їх зберігання  за температури –80 °C, ламінарні бокси останнього покоління для індивідуального захисту співробітників. Науковцям створено всі умови для дослідження патологічних процесів  на молекулярному клітинному рівні без лабораторних тварин, згідно з нормами біоетики, як це практикується в усьому світі.  

Із проблемою виділення стовбурових клітин з жирової тканини, попри воєнний стан, долаючи всі труднощі, успішно справилась молода генерація науковців -  доценти кафедри патологічної фізіології з курсом нормальної фізіології, доктори філософії Максим Данукало і Марія Ісаченко, та асистент кафедри травматології та ортопедії, доктор філософії Сергій Масленніков під керівництвом професорів Ольги Ганчевої та Максима Головахи.

Розповідає професор Ольга Ганчева: «Одразу зазначу, що наше наукове досягнення є успіхом всього колективу, адже наука успішно може розвиватись завдяки високим технологіям, які маємо в лабораторії клітинних культур. Ми постійно відчуваємо підтримку і допомогу ректорату, особисто ректора ЗДМФУ, доктора медичних наук професора Юрія Михайловича Колесника. У таких сприятливих умовах ми маємо змогу досліджувати клітинні культури, що нині є найсучаснішим рівнем світового масштабу.

Слід зазначити, що лабораторія вийшла на стабільний рівень продуктивної роботи. Упродовж кількох місяців ми, не маючи фахового досвіду, стажувань чи спеціального навчання, торували свій тернистий  шлях. Професори, доценти одягали стерильні костюми і ставали до праці. Попередня робота на підступах до безпосереднього виділення стовбурових клітин велася досить напружено: ми збирали літературу, цікавилися досвідом колег–науковців. Нам радили: почніть з легкого, купіть комерційні клітини і працюйте з ними. Такий варіант ми відкинули, тут  багато каменів спотикання: і це не тільки кошти, є проблеми із процедурою закупівлі, транспортування, відповідністю і багато іншого.

А тим часом, на кафедрі травматології і ортопедії під керівництвом доктора медичних наук професора Максима Головахи проводилося наукове дослідження, і нас буквально «накрила» ідея: треба спробувати! І ми всією командою почали переосмислювати потужний пласт інформації, перечитали велику кількість наукових статей дуже високого фахового рівня, котрі стосуються виділення стовбурових клітин з жирової тканини. Почалися дослідження, копітка справа вимагала терпіння – з першої, другої, третьої спроби експеримент не вдавався. Іще кілька теж не були успішними. Але треба бачити нашу молодь, вони просто затято працювали,  не покладаючи рук, - переглядати численну кількість навчально-наукових відео, перечитали безліч статей і нарешті, на одному з перехресть думок, знайшли саме той варіант, який дав позитивний результат. Клітина зафіксувалася, «лягла» на поверхню «матрацика» (так жартома в лабораторіях клітинних культур називають дно культурального флакону), розтяглася, немов після сну, і стала схожою на веретенце. Це той випадок, коли, як мовиться, боїшся дихнути, щоб не злякати. Для науковця побачити це – справжнє диво. Далі з двох утворилося чотири, вони почали розподілятися, множитися, клітини ростуть! Під час заміни середовища з’ясувалося, що вже «народилися» маленькі клітинки, тому кількість прогресивно зросла.

Ми вважаємо це досягненням, важливою подією. Взявшись за складну проблему, ми її вирішили, відпрацювали алгоритм і  продовжуємо цей шлях. Тепер плануємо новий напрямок - ідентифікації фенотипу клітин. Тут є свої особливості: як її зафіксувати на скельці, зафарбувати тощо. Це вже наступний етап, і ми до нього готові.

Сподіваюсь, навесні  будемо звітувати про нові досягнення нашої команди. Хочу відзначити наполегливість своїх молодих колег, важливим є те, що вони отримали унікальний досвід та потужну мотивацію на майбутнє. Це науковці нової доби, вони працюють захоплено, з ентузіазмом, не рахуючись з особистим часом, в умовах воєнного стану. І результат навіч».