Анестезіологія : мотивація для випускників

Кафедра анестезіології та інтенсивної терапії ЗДМФУ під керівництвом професора Сергія Воротинцева організувала зустріч зі студентами шостого курсу  у форматі дня відкритих дверей  на території клінічної бази – в обласній клінічній лікарні. Сергій Іванович означив мету бесіди  з майбутніми колегами як мотиваційну, ознайомчу з кафедрою і спеціальністю. Адже мине небагато часу, як кожен з них розпочне новий етап  підготовки – навчання  в інтернатурі. Радо зустрінуть молодь і на кафедрі анестезіології та інтенсивної терапії. Принагідно майбутні інтерни могли поставити запитання директору Навчально – наукового інституту післядипломної освіти професору Юрію Рябоконю, який взяв участь у зустрічі.

Розмова склалася цікаво і відверто. Професор налаштував старшокурсників на відповідальне навчання.  Не приховував: буде важко в підготовці, не легше і в процесі роботи, та й платня спеціалістів цієї галузі далеко не адекватна віддачі. Треба готувати себе до не менш як десяти років почасти виснажливої праці, щоб стати високим професіоналом. Але спеціалісти, які оберуть цей нелегкий шлях, матимуть ні з чим незрівнянні відчуття щасливого драйву щоразу, коли вдається повернути людину до життя. Такі емоції компенсують важку працю. Зараз, під час війни, спеціальність набуває особливої популярності, адже анестезіологи працюють в усіх шпиталях, стабілізаційних пунктах, життєво важливі функції поранених бійців підтримують лікарі, багато з яких пройшли школу підготовки в ЗДМФУ, котра є однією з кращих в Україні.

Практична частина зустрічі відбувалася у відділеннях лікарні: інтенсивної терапії, екстреної невідкладної медичної допомоги, де студенти побачили обладнання, мали нагоду поспілкуватися зі старшими  колегами, лікарями-інтернами.

«Для випускників важливо побачити наживо нашу роботу, – міркує завідувач кафедри. –  Це підсилює мотивацію. Насправді, лікарня для більшості з них уже є місцем роботи. Наші шестикурсники працюють медсестрами і медбратами у лікарняних закладах міста: в обласній клінічній лікарні, перинатальному центрі, відділенні реанімації четвертого пологового будинку, міській лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги та інших. Ми прагнемо навчати їх так, щоб вони отримали сучасні знання і гідно представляли вишкіл нашого університету".

По завершенні зустрічі студенти шостого курсу поділилися враженнями від свого навчання і праці.

Сергій Ковальов: « Мешкаю у Дніпрі, обрав для навчання  Запорізький державний медико–фармацевтичний університет і вже його завершую. Цікаво ознайомитись з кафедрою, адже я орієнтуюсь на анестезіологію та реанімацію, – спеціальність, яка поєднує адреналін, інтелект і уміння  повертати людині життя. Наше навчання припало на часи складних випробувань – ковід, війна, - проте в  університеті ми отримали міцні базові знання, щоб упевнено почуватися в професії, яку обираємо. В цьому я переконуюсь, працюючи у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні  імені  І.І. Мечнікова. Там унікальна лікарська практика, пов’язана з потоком військових у важких станах, це вимагає хорошої підготовки. В тому, що ми її маємо, вдячні викладачам університету, які готують  нас до самостійної роботи. Завдання – взяти знання максимально, в повному обсязі».

Ілона Лонтьєва: «Працюю у  відділенні екстреної невідкладної медичної допомоги обласної клінічної лікарні.  Відділення складне,  але цікаве, робота мене захоплює, сотні випадків порятунку людського життя.  Загалом ми навчалися дистанційно, але  за бажанням просили викладачів  проводили заняття в аудиторному режимі, і це було дуже корисним, медицину треба опановувати наживо. Планую стати анестезіологом, мені ця спеціальність до душі. Передусім, тим, що після  введення препарату, певних маніпуляцій  одразу бачу результат: спостерігаю, як пацієнт відреагував, починає дихати, і можу корегувати  свої дії далі. Гадаю, що практика і навчання допоможуть мені на обраному шляху досягти бажаного».

Анастасія Лясківська: « Я працюю давно, іще до університету, по закінченні медичного коледжу починала в реанімації міської лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги.  Під час навчання в університеті,  з початком війни, прийшла у відділення  кардіореанімації обласної клінічної лікарні. Це новий вищий щабель, потребує міцних знань. Війна загострила всі відчуття і спресувала наше життя, справді  довелося побачити  дуже багато страждань, і моє серце відгукнулось, забажало саме такої роботи. Я бачу результат власної праці, і це головне в професії.  Працюємо переважно з кардіологічними пацієнтами, після важких кардіооперацій, на яких я була присутня. Бачила зупинку серця пацієнта, і його стан після хірургічних втручань, коли розумієш, що людина живе завдяки  великої праці команди. Бути частиною цієї команди – дуже круто! Це дає другий подих, мене це дуже мотивує, вселяє віру. Працювати і вчитися важко. Коли інші студенти можуть відпочити після пар, я йду у клініку, і так щодня.  Оскільки в країні, важкі часи, працюємо ми дуже багато, але я не одна, мене дуже надихає, що в медицину приходить багато молоді,  ми на одній хвилі і наша робота є дуже  потрібною».

Олександр Антіпов: «Три роки я паралельно з навчанням я  працюю у відділенні інтенсивної терапії КНП «Міська лікарня №6». Я ще точно у майбутній спеціальності не визначився, але все більше схиляюся до анестезіології та реанімації.  Хліб важкий, праця потребує цілковитої віддачі та високого вишколу.  Іноді бувають дуже напружені зміни, адже ми  приймаємо ургентних хворих на інсульти, інфаркти, з іншими гострими станами. Суміщати навчання з роботою важко. Доводиться у виробничих  паузах читати в телефоні матеріал до чергової теми і готуватися до пари. Майже не вистачає часу на сон, уривками кілька годин. Але коли хочеш досягти поставленої мети, відчути себе у професії впевнено, це нормальний ритм сучасного життя».