Медична династія під крилом ЗДМФУ

Вступна кампанія у Запорізькому державному медико–фармацевтичному університеті набирає обертів. Сьогодні серед претендентів на участь в конкурсі заяву приймальній комісії особисто подав Дмитро Байдужий, випускник академічного ліцею №28. В медицину юнак іде за покликанням, відколи у сьомому класі зрозумів, що це саме його шлях, почав серйозно працювати. Щороку брав участь у всіх олімпіадах різного рівня: у Всеукраїнській з біології посів третє місце, у Всеукраїнській з хімії – друге. Завжди добрим словом згадуватиме науку вчительки біології ліцею Олену Савенкову, яка готувала старанного учня до випробувань. Високий бал в НМТ став чудовою перепусткою до омріяного університету.

Дмитро розповідає про своє знайомство із ЗДМФУ. Юнак брав участь у профорієнтаційних заходах університету: приходив на дні відкритих дверей, майстер–класи, був вражений Музеєм Анатомії, тренінговими центрами. А ще юнака надихає приклад мами, Олени Байдужої, яка свого часу тут здобула медичну освіту, а нині очолює паліативне відділення міської лікарні №8. Мама без прикрас розповідала синові про свій фах, підкреслюючи, що лікар має бути готовим до складних випробувань. Проте, Дмитра це не зупинило, і ось він тут.

«Я дуже поважаю самостійний вибір сина, – говорить Олена Миколаївна. – Вважаю, що професія лікаря найвідповідальніша, потрібна людям у всі часи. Це складно, але того варте. Я закінчила ЗДМФУ у 2002 році, отримала направлення в 10 міську лікарню, пройшла усі сходинки від дільничного лікаря, чергової  приймального відділення до завідувачки паліативним відділенням. Пройшла ординатуру, аспірантуру, захистила дисертацію, стала кандидатом медичних наук. Я ніколи не шкодувала, що обрала цю професію, і можу з упевненістю сказати, що наш медичний університет справді найкращий, знання своїм студентам він дає дуже ґрунтовні. Я люблю свою справу усім серцем, син бачив моє ставлення до роботи, напевне, це теж вплинуло на його вибір. І йому, і його ровесникам, які зараз подають заяви на вступ, мені хочеться порадити найперше добре вчитися, не марнувати час, брати все цінне від мудрих наставників, з повагою ставитися і до викладачів, і до своїх колег на курсі. А ще не чекати від медицини особливих благ, окрім величезного задоволення від результатів праці, – превалює благородне бажання допомогти пацієнту і залишатися людиною».